Коли я програла 23 рази підряд, зрозуміла: граю не для виграшу, а щоб уникнути тиші. Ця історія про цифрову утечку, емоційну залежність та те, як програш може стати кроком до себе.

Як цифровий історієписець і колишній психолог гравців, я розумію: пізньоночне обертання — це не байдужа розвага. Це ритуал емоційного виживання. Давайте разом дослідимо, чому гри типу «Light Disc Feast» дають нам контроль, сподівання та мить значення.

Як цифровий розповідач і бивший психолог гравців, розкриваю, чому ми повертаємося до простих гравітаційних ігор у нічний час. Це не розвага — це емоційна навігація. Досліджуємо приховану психологію пізнього вечора на платформах типу Light Feast.